Сидерати як додаткове джерело живлення

Основною причиною деградації та зниження родючості ґрунтів є недотримання сівозміни. Особливо це помітно в структурі господарств, які мають обмежену кількість земельних площ, де вирощується три або чотири сільськогосподарські культури і як наслідок, створюються коротко-ротаційні неспеціалізовані сівозміни. Зокрема, великий вплив на побудову сівозміни господарств має кон’юнктура ринку, яка змушує аграріїв вирощувати переважно високоенергетичні культури, що часто призводить до нехтування сівозміною.

За умови підвищеної насиченості структури посівних площ, до прикладу: соняшником, ріпаком – викликає ґрунтову втому, яка призводить до зниження врожайності культур та якості рослинницької продукції. Дані сільськогосподарські рослини разом із основною, товарною продукцією виносять велику кількість поживних елементів. Беззмінне або коротко-ротаційне повернення культури в сівозміну, створює негативний фітосанітарний стан земель. 

Загалом, втомлений ґрунт – це хворий ґрунт, який з легкістю піддається негативним діям ерозії та втрачає одну із вважливих властивостей – родючість. Для того, щоб послабити цю негативну дію, у сівозміну вводять, так званні, проміжні культури – сидерати. 

Що таке сидерати?

Сидерати – це рослини, які вирощуються у період, коли поле вільне від основної культури. Метою агротехнічного прийому є покращення структури ґрунту, боротьба із бур’янами, відновлення мікрофлори та саме головне – збагачення органічними речовинами. 

Головною перевагою вирощування сидератів є природний процес, який безпечно відновлює виснажений ґрунт. Ці культури вирізняються швидким ростом вегетативної маси, яка затіняє поверхню ґрунту та стримує ріст бур’янів. Розвинута та сильно розгалужена коренева система сидератів, позитивно впливає на відновлення структури ґрунту. До прикладу, на важких глинистих ґрунтах розрихлюють та покращують аерацію, завдяки глибокому проникненню кореневої системи; на легких піщаних ґрунтах захищають від водної та вітрової ерозії. 

Що використати для посіву сидератів?

Для посіву сидератів використовують найчастіше однорічні, рідше – багаторічні бобові рослини, які формують велику зелену масу, що мають фітосанітарні властивості. Особлива увага надається бобовим рослинам, що здатні вступати в симбіоз з бульбочковими бактеріями, які переводять атмосферний азот у доступний для поглинання кореневою системою. 

Зазвичай 40-60% азоту, що містився у вегетативній масі, залишається доступного для подальших культур, при вирощуванні сидератів. Зі швидкозростаючих холодостійких злакових культур виходять відмінні сидерати, вони виділяють речовини, що затримують проростання насіння бур’янів. Використовують також як ранні сидерати з родини капустяні та айстрові.

Вплив сидеральних культури на ґрунт

Кожна сидеральна культура володіє певними властивостями дії на ґрунт. 

Вирощування злакових сидератів збільшує вміст калію в ґрунті, пригнічує бур’янисту рослинність та розпушує ґрунт. 

Капустяні сидерати збагачують ґрунт фосфором та сіркою, а бобові – азотом та надають структуру ґрунту.

Люпин, олійна редька, овес, жито, фацелія і гірчиця – вважаються найкращими сидератами для ґрунту.  Їх посів здійснюють протягом усього сезону – до посіву основної культури і після її збирання. 

Фацелія та овес вимагають раннього посіву – вони не бояться заморозків, для їх проростання достатньо невеликої плюсової температури, тому їх можна висівати навесні. У цей період також висівають суріпицю та ріпак ярий. 

Влітку висівають ті самі сидерати, як тільки було зібрано врожай основної культури. 

Жито та гірчицю висівають в більш пізню пору – наприкінці літа, на початку осені. 

Коли скошувати сидерати?

Коли сидерати наберуть достатню вегетативну масу – приблизно до початку цвітіння, їх скошують, подрібнюють та змішують з ґрунтом на глибину до 5 см. 

Досить вважливо не запізнитися із скошуванням сидератів та не допустити здерев’яніння стебла та коріння, інакше вони огрубіють, в результаті чого будуть довго перегнивати у ґрунті. Напівзогнила біомаса може стати джерелом грибкових і бактеріальних хвороб. А насіння яке визріло, може засмічувати поля, що призведе до неконтрольованого зростання сидератів. 

Поступово подрібнені рослинні рештки перетворяться на компост, виділяючи велику кількість азоту, а коріння, що залишилося в землі, під впливом діяльності дощових черв’яків і мікроорганізмів буде розкладатися до гумусних речовин та розпушить ґрунт. Після того проводять основний обробіток ґрунту. 

Поради від агрономів – експертів компаннії “MAKOSH”

• Не вирощуйте на одному полі сидерат та основну культуру однієї ботанічної родини.

• Дотримуйтеся сівозміни, не вирощуючи на одному полі той самий сидерат рік-у-рік.

• Вчасно викошуйте та заробляйте в ґрунт сидерати.

• Для кращого захисту ґрунту від бур’янів – сидерати краще сіяти суцільним способом сівби, ніж рядковим.

Отже, сидерати – це проміжні рослини, які покращують якісні показники ґрунту, захищають від ерозії у вільний час, від вирощування основної культури та насичує поживними елементами. 

Вирощування сидеральних культур на сьогодні є необхідним прийомом повернення органіки в ґрунт. Але варто пам’ятати, що вирощування сидератів – це додаткове живлення для рослин, воно не може повністю замінити внесення мінеральних добрив. 

MAKOSH – інвестиційне живлення рослин! Ми примножуємо ваші врожаї, а значить і прибутки.