Кому потрібна сірка і як забезпечити нею рослини/ґрунт?

Протягом останніх років аграрії все більше приділяють увагу важливості застосування сірковмісних добрив на с\г культурах.  Чому так? Давайте розберемось по порядку.

На потребу в застосуванні сірковмісних добрив вплинула низка факторів:

– збільшення рівня врожайності і, як наслідок, виносу елементів живлення з ґрунту;

– зменшення застосування органічних добрив;

– порушення технології обробітку ґрунту, що призвело до зниження рівня родючості ґрунту, зменшивши запаси сірки у ґрунті.

На додаток, негативним фактором, що призвів до нестачі сірки у ґрунті та забезпечені рослин, стало зменшення викидів промисловості. У цьому випадку сірка, яка утворювалася при спалюванні викопних видів палива, надходила у ґрунт з опадами. Значний прояв дефіциту відбувається в результаті застосування азотних добрив без сірки. Але для різних культур потреба у сірці різна і вона залежить від біологічних особливостей культури.

Вплив сірки на рослини

Згідно даної таблиці найбільше сірки потребують високорентабельні культури: олійні культури (ріпак, соняшник), бобові (соя, горох), цукровий буряк, а також овочеві культури.

Потреба даних культур у сірчаному живленні пояснюється функціями сірки, які вона виконує у рослині. Вона входить до складу усіх живих клітин, покращує засвоєння азоту рослинами, оскільки необхідна в процесі синтезу білків (відповідно протеїну), а також вітамінів (групи В) та ферментів, які значно покращують захисні функції рослин до хвороб та шкідників. Дія ферментів має безпосередній вплив на перебіг біохімічних процесів у рослині, а саме зменшенні нітратів та сульфатів у рослинах, що має велике значення в овочівництві. Велике значення сірки проявляється у зв’язуванні атмосферного азоту, тому сірка у живленні бобових культур є надважливою. Також вона є ключовим компонентом важливих амінокислот: метіоніну, цистеїну та цистину. Бере участь у синтезі хлорофілу та лігніну, який зміцнює механічні тканини рослин. Завдяки дії даних біохімічних та фізіологічних функцій, забезпечення рослин сіркою допомагає  у формуванні якісних та кількісних показників продукції. У олійних культур покращується та збільшується вміст олії, у бобових – вміст протеїну, у зернових – глютену, у коренеплодах цукрового буряка покращується вміст сахарози, у бульбах картоплі – крохмалю.

Дефіцит сірки

В результаті того, що сірка, на відміну від азоту, малорухлива у рослині, тому її реутилізація (переміщення поживних речовин від старих листків до нових) незначна. Це призводить до прояву її дефіциту на верхній частині рослин. Молоді листки жовтіють та стають світло-зеленими, пошкоджується точка росту, затримується ріст та розвиток рослин. Стебла стають ламкими, знижується стійкість до факторів навколишнього середовища, хвороб та шкідників.

Дефіцит сірки у рослин спричиняє порушення синтезу білків та хлорофілу, збільшується кількість азоту у небілковій формі або у формі нітратів. Це впливає на погіршення якісних показників продукції, а за нестачі сірки на ранніх фазах росту і розвитку рослин, особливо під час формування зерна, призводить до суттєвого зниження врожайності.

Рослини можуть засвоювати сірку з атмосфери у формі окисненої сірки SO2, але основне надходження відбувається з ґрунту кореневою системою у формі – аніону SO4, а також за допомогою листових підживлень. Аніон SO4  є мобільним елементом у ґрунті, тому доступність сірки в ґрунтовому розчині може змінюватись в залежності від ґрунтово-кліматичних умов. За випадання значної кількості опадів сірка у формі SO4 буде промиватися по ґрунтовому профілю, особливо на ґрунтах легкого гранулометричного складу.

Відповідно до ґрунтових умов, сірка у ґрунті представлена неорганічними формами у вигляді елементарної сірки або різними видами її окислених форм (сульфати, сульфіди, тіосульфати), що становить 10-20% від загального об’єму. Основна її частина (в межах 80-90%) знаходиться у вигляді органіки і стає доступною для рослин лише після мінералізації органічних решток – проходження процесу сульфофікації.

Даний процес проходить за допомогою мікроорганізмів при наявності вологи та позитивних температур (найкраще при 17-18 С), як за аеробних так і анаеробних умов. Але у випадку відсутності повітря (низьке залягання ґрунтових вод, весняні паводки), утворюється лише сірководень. Отож, природнє забезпечення рослин сіркою напряму залежить від ґрунтово-кліматичних умов. Тому зі зменшенням рівня родючості ґрунту (вмісту гумусу), при застосуванні технології no-till або при низькій щільності ґрунту (анаеробні умови)  та збільшенням рівня запланованої врожайності, дефіцит сірки може стати лімітуючим фактором. А такі фактори як тривала прохолодна весна, посів у не прогрітий ґрунт – обмежуватимуть рослини на перших етапах розвитку, що може суттєво знизити врожай.

Забезпечення ґрунту сіркою

З огляду вище наведених факторів, забезпечення сіркою рослин можна покращити на усіх етапах росту та розвитку. В першу чергу необхідно працювати, заздалегідь використовуючи органічні рештки попередньої культури, покращивши умови їх мінералізації. Вирощування сидератів буде допоміжним елементом, що дозволить акумулювати до 3 кг сірки із мінералізації 1 т зеленої маси. Ефективним є застосування органічних добрив під основний обробіток, де в середньому 1 т органіки (після її мінералізації) забезпечить надходження 0,5 кг/га сірки. На малородючих ґрунтах, а також легкого гранулометричного складу, важливо попередити промивання сірки та створити пролонговану її дію. Ефективним для цього буде використання елементарної сірки  Wigor S з бентонітом, що містить 90 % сірки. Застосування таких продуктів в нормі 50-100 кг/га може забезпечити потребу рослин впродовж декількох років, при відповідних умовах її окиснення до SO4. За прохолодних ранньовесняних  умов та дії інших негативних чинників, які описані вище, та внаслідок слабкої мінералізації – рослини відчуватимуть дефіцит сірки, який може проявитися на ярих культурах, особливо на озимих. В таких випадках ефективним буде застосування мінеральних добрив, що містять сірку у формі SO4. З азотних – це Сульфат амонію із вмістом сірки 24% або Saletrosan 30 та Saletrosan 26 з відповідним вмістом 7 і 13% сірки. Дані види добрив найкраще підходять для застосування у перші підживлення озимих культур. З приводу підживлень ярих культур можна використовувати як азотні добрива із вмістом сірки, так і комплексні NPK, до складу яких входить сірка.

Дані добрива (з вмістом сірки) широко поширені на ринку: POLIFOSKA 6, POLIFOSKA 8, POLIFOSKA 12, SUPERFOSFAT MAKOSH z mikroelementami (B, Zn), MAKOSH UNIVERSAL Z BOREM , LUBOFOS ПІД РІПАК, LUBOFOSKA 4-12-12. Використання даних добрив забезпечить потребу рослин у сірці на перших етапах вегетації.

Отже, для попередження дефіциту сірки, а також подолання її нестачі протягом вегетації рослин, досить ефективним є листове підживлення продуктами як: сульфату магнію, сульфату калію. Даний метод допоможе підтримати рослини сіркою протягом вегетації, особливо в критичні періоди росту та розвитку.

Для визначення економічно-обґрунтованих норм застосування як сірки, так і інших елементів живлення, необхідно проводити комплексний Аудит Ґрунту, що допоможе зробити вибір необхідних видів добрив. А розуміння значення сірки для рослин та її шляхів надходження, допоможе правильно використовувати як органічні, так і мінеральні види добрив. Використання поєднань азоту та сірки в добривах покращить відсоток використання самого азоту, відповідно поліпшить врожайність та якість продукції, що в підсумку неабияк вплине на економічну складову.

MAKOSH – інвестиційне живлення рослин! Ми примножуємо ваші врожаї, а значить і прибутки.