Фоліарне живлення культур

Фоліарне живлення: швидка допомога чи стратегія?   

Переваги та обмеження позакореневих підживлень.

Фоліарне живлення –  це метод позакореневого підживлення, через листкову поверхню рослин у вигляді розчинів. Переважну кількість елементів живлення культура отримує з ґрунту, але листкове підживлення, є важливим аспектом та дозволяє працювати точково та підвищувати ефективність засвоєння елементів у критичні фази росту.

Здатність листків рослин поглинати поживні речовини і воду була відома близько трьох тисячоліть тому. Нанесення поживних розчинів на листки рослин у якості альтернативного способу удобрення культур. Таких як виноград, в сільському господарстві було відмічено у 19 столітті, 1843 р.

Фоліарне живлення стає одним із ключових інструментів сучасних технологій вирощування культур. Його актуальність зумовлена кількома тенденціями, які прямо впливають на врожайність, рентабельність і стійкість агровиробництва:

1)  Зміни клімату та часті стреси рослин

•         тривалі посухи,
•         значні коливання температур,
•         заморозки навесні,
•         перезволоження та кисневе голодування коренів.

За таких умов коренева система тимчасово втрачає здатність засвоювати поживні речовини з ґрунту, навіть якщо вони там є. За допомогою позакореневого підживлення можна швидко компенсувати цей дефіцит.

2)  Виснаження ґрунтів і зниження доступності елементів

Інтенсивні системи вирощування, недотримання сівозмін і тривале застосування мінеральних добрив без органічних — усе це призводить до:

•         зменшення вмісту гумусу,
•         порушення балансу поживних елементів,
•         фіксації фосфору, кальцію, мікроелементів.

Фоліарні підживлення компенсують дефіцит елементів, які рослина не може засвоїти з ґрунту.

3)  Підвищення врожайності та якості продукції

Фоліарне живлення – найефективніший спосіб забезпечити мікроелементи у потрібний момент.

Водні розчини поживних речовин проникають у листок крізь його продихи через багатошарову кутикулу. У поглинанні елементів живлення беруть участь верхній і нижній боки листка. Нижній бік листка, на якому зосереджена більша кількість продихів, зазвичай поглинає поживні речовини швидше в перший період після їх нанесення, але з часом поглинання як нижньою поверхнею листка, так і верхньою вирівнюється. Обсяги засвоєння елементів живлення через листки не такі значні, швидкість і ступінь їх засвоєння значно вищі, ніж із добрив, які вносяться в ґрунт.

Фактори, що впливають на ефективність поглинання:

•         Температура (нижня межа фізіологічно нормальних температур знаходиться на рівні:+10 – +12 градусів, а верхня: +27 – +30 градусів).

Температура впливає на відкритість продихів, швидкість висихання краплі, проникнення елементів через кутикулу

•         Вологість повітря (оптимальна волога 60% – 90%)

Вологість повітря є основним чинником, що впливає на поглинання листком поживного розчину. Змінюється проникність поверхні листка та фізико-хімічні реакції, що проходять в рослині після проникнення елементів живлення в клітини. З підвищенням відносної вологості. Проникнення покращується, тому що створюються умови для гідратації кутикули і повільного висихання добрив, тобто створюються умови для тривалого проникнення елементів добрив у листок і підвищується ефективність.

•         pH робочого розчину (оптимальний 5.0 – 6.0)

Переваги позакореневих підживлень

Основною перевагою фоліарного підживлення є швидке та ефективне усунення дефіциту. Поживні речовини внесенні у листок поглинаються значно швидше,(елементи проникають у тканини протягом 1-3 годин після обробки) ніж ті, що вносяться в ґрунт. Цей шлях засвоєння елементів живлення значно коротший, ніж через кореневу систему (азот, калій, сірка – у 4-6 разів, фосфору в – 20, магнію – 75, заліза – в 100 разів). Такі елементи, як фосфор, бор, сірка, на відміну від азоту, калію, молібдену та інших, у разі нестачі не можуть переміститися зі старих нижніх листків до молодих ростучих організмів, тому на пізніх етапах може виникати голодування. Позакореневими підживленнями, на відміну від ґрунтових, можна миттєво ліквідувати проблему.

Фоліарне внесення дозволяє точно регулювати кількість внесених елементів та створювати робочі суміші, адаптовані під конкретні потреби культури.

Фоліарне підживлення є найбільш ефективним тоді, коли рослина переходить у критичні фази. У ці моменти ґрунтове живлення часто не забезпечує швидкої доступності елементів, а фоліарні підживлення дозволяють внести поживні речовини точно, швидко та у потрібній формі.

Чому фоліарне живлення так важливо у критичні фази?

У критичні періоди рослина:

•         максимально інтенсивно формує органи (листки, корінь, генеративні структури);
•         швидко нарощує вегетативну масу;
•         закладає майбутню продуктивність (колос, качан, кошик, боби тощо);
•         особливо чутлива до нестачі мікро- і мезоелементів. 

Отже, фоліарне живлення у критичні фази є одним із найефективніших інструментів для підтримки рослини. Воно забезпечує швидке та цільове надходження поживних речовин у момент максимальних потреб, допомагає уникнути прихованих і явних дефіцитів та сприяє формуванню високого і стабільного врожаю.

Позакореневі підживлення — це ефективний інструмент підвищення стійкості рослин до стресів. Вони швидко активують фізіологічні механізми захисту, стабілізують метаболізм і допомагають рослині зберегти продуктивність навіть у складних кліматичних і технологічних умовах. Фоліарне живлення стає важливим елементом сучасної системи управління стресостійкістю та врожайністю сільськогосподарських культур.

Приклад системи живлення кукурудзи: 

Кукурудза є однією з найвибагливіших рослин до родючості ґрунтів та їх забезпеченості доступними поживними речовинами, тому їй потрібні значно вищі норми добрив, ніж іншим зерновим культурам. Протягом всього вегетаційного періоду кукурудза утворює велику кількість основної та побічної продукції, тому вона споживає значні обсяги елементів живлення протягом всієї вегетації. 

Позакореневе підживлення кукурудзи. Виділяють два важливих періоди в розвитку кукурудзи в які необхідно проводити позакореневе підживлення:

• утворення 4-6 листків 
• поява 8 і більше листків 

У фазу 4-6 листків, рекомендується таку бакову суміш: 

• Карбамід 5-10 кг/га 
• Сульфат Магнію (кристалічний) 5-10 кг/га
• Makosh 10:53:10   2-3 кг/га 
• Makosh Zn8      1-2 л/га 

8 і більше листків:

• Карбамід 5-10 кг/га 
• Сульфат Магнію (кристалічний) 5-10 кг/га
• Makosh 21:21:21    2-3 кг/га 
• Makosh Zn8      1-2 л/га 

Для мінімізації наслідків гербіцидного стресу радимо застосовувати Makosh L 17-43 – 0,5-1 л/га. 

Обмеження та ризики:

• Ризик опіків листкової поверхні

Одним із основних ризиків фоліарного живлення є можливість виникнення хімічних опіків листкової поверхні. Вони можуть бути спричинені використанням надмірних концентрацій добрив, невідповідною хімічною формою елементів живлення, а також проведенням обробок за умов високої температури повітря або інтенсивної сонячної радіації. Ще одним чинником ризику є низька вологість повітря, за якої робочий розчин швидко висихає на поверхні листка, що призводить до підвищення концентрації солей.

Особливу увагу слід приділяти застосуванню карбаміду. У фоліарних підживленнях він може спричинити опіки листкової поверхні. Однією з причин є наявність у карбаміді домішки біурету, яка негативно впливає на фізіологічний стан рослин. Додавання сульфату магнію до бакових сумішей із карбамідом невілює шкідливу дію біурету, оскільки магній стабілізує клітинні мембрани та покращує метаболічні процеси в листкових тканинах. 

• Невелика кількість поживних речовин, яку реально можна внести

Обмеженням фоліарного живлення є незначна кількість поживних речовин, яку можна ефективно внести через листкову поверхню. Це зумовлено анатомо-фізіологічними особливостями листка, зокрема наявністю кутикули, що обмежує проникнення елементів живлення. Засвоєння можливе лише за відносно низьких концентрацій робочих розчинів, оскільки їх підвищення спричиняє осмотичний стрес і ушкодження листкових тканин. Унаслідок цього позакореневе підживлення не здатне повною мірою забезпечити потреби рослин у макроелементах, таких як азот, фосфор і калій, які споживаються у значних кількостях. Водночас фоліарне живлення є доцільним і високоефективним для корекції дефіциту мікроелементів, потреба в яких є незначною, що визначає його допоміжний, а не базовий характер у системі живлення рослин.

• Залежність від погодних умов та якості води

Ефективність фоліарного живлення залежить від умов проведення обробки. Найкращі результати досягаються за помірної температури та достатньої вологості, коли листки активно поглинають поживні речовини. Спека, низька вологість або опади після обприскування знижують засвоєння елементів і можуть спричиняти фітотоксичні прояви. Також важлива якість води: жорстка вода, неправильний pH або домішки знижують розчинність добрив і ефективність підживлення.

Фоліарне живлення як «швидка допомога»

Фоліарне живлення можна назвати своєрідною «швидкою допомогою» для рослин, оскільки воно найчастіше застосовується як оперативний захід у ситуаціях, коли у посівах з’являються виражені ознаки дефіциту елементів живлення і потрібна швидка реакція. Позакореневе внесення особливо ефективне для усунення нестачі мікроелементів, таких як бор, цинк, марганець, залізо та мідь, дефіцит яких нерідко проявляється у критичні фази розвитку культур. З практичної точки зору, внесення Makosh B11 на ріпаку або соняшнику у фазі бутонізації, Makosh Zn 8 на кукурудзі на ранніх етапах росту чи заліза на культурах, схильних до хлорозу, дозволяє швидко стабілізувати фізіологічний стан рослин і запобігти подальшому розвитку негативних симптомів. У таких випадках фоліарне живлення забезпечує значно швидший ефект порівняно з ґрунтовим внесенням, оскільки поживні елементи надходять безпосередньо в асиміляційні органи рослин.

Як правильно підбирати препарати та концентрації?

При позакореневому підживленні дуже важливо витримати правильну концентрацію розчину і не перевищувати рекомендовані дози внесення елементів живлення. Особливо це важливо для бору, де межа між ефективністю і токсичністю невисока. Краще повторити обробіток, але не перевищувати дозу. Листкові підживлення добривами з концентрацією робочого розчину 1–2 % за дотримання рекомендацій застосування не спричиняють опіків листкової поверхні та не мають токсичної дії на бджіл.

Оптимальний час і спосіб внесення 

Оптимальний час внесення фоліарних підживлень припадає на фазу максимальної потреби рослин в елементах живлення, коли їх надходження з ґрунту відстає від темпів росту рослин. Така ситуація найчастіше спостерігається за прохолодної погоди, зниження активності кореневої системи або за стресових умов.

Фоліарні добрива вносять шляхом рівномірного обприскування листкової поверхні дрібнокрапельним розпилом, забезпечуючи повне змочування листків без стікання розчину. Обробки рекомендується проводити у ранкові або вечірні години, за помірної температури повітря, відсутності прямих сонячних променів і сильного вітру, що підвищує ефективність засвоєння поживних елементів і знижує ризик пошкодження рослин.

Поєднання з іншими агротехнічними заходами 

Фоліарні підживлення проводять у поєднанні з іншими агротехнічними заходами з метою підвищення загальної ефективності технології вирощування. Найчастіше їх застосовують одночасно із засобами захисту рослин, що сприяє поліпшенню якості робочого розчину та фізіологічного стану рослин, зокрема для зменшенню стресу, спричиненого дією ЗЗР, можна додати Makosh L 17-43.

Також фоліарні підживлення використовують як доповнення до основного удобрення за умов нестачі окремих елементів живлення або низького рівня їх засвоєння з ґрунту, що дає змогу оперативно коригувати мінеральне живлення рослин у критичні періоди вегетації.

Висновок

Фоліарне підживлення – ефективний спосіб швидко забезпечити рослини поживними речовинами в критичні фази розвитку. Воно підвищує врожайність, стресостійкість і якість продукції, але потребує дотримання правильних концентрацій, часу внесення та погодних умов. Фоліарне живлення варто розглядати, як доповнення до ґрунтового удобрення та оперативний інструмент корекції дефіциту елементів.