Чи потрібний бор на озимому ріпаку восени?

Осінній період розвитку озимого ріпаку є критичним для формування майбутнього врожаю. Саме в цей час закладається потенціал продуктивності, формується коренева система, накопичується поживні речовини для успішної перезимівлі. Одним із ключових мікроелементів, що впливає на ці процеси, є бор. Але чи справді його варто вносити восени?

Багато хто вважає, що бор — це елемент весни, для цвітіння, запилення, формування стручків. Але що, як ми скажемо, що без бору восени озимий ріпак може втратити шанс на успішну перезимівлю.

Бор – це не просто мікроелемент. Це архітектор рослини, який закладає міцний фундамент для успішної перезимівлі. Він відповідає за транспорт цукрів, формування кореневої шийки, розвиток точок росту. А саме ці процеси – критичні восени.

Ріпак – культура, чутлива до бору

Озимий ріпак належить до так званих «борофілів» – рослин, які мають високу потребу в борі, але особливо в ключові фази розвитку. Ця чутливість обумовлена кількома факторами:

• Малорухливий елемент. Так як бор не реутилізується, та є малорухомим елементом у рослині, він не може ефективно переміщуватися зі старого листя до нових точок росту та генеративних органів. Тому це вимагає постійного надходження бору через позакореневі підживлення.
• Активне формування вегетативної та генеративної маси. Ріпак швидко нарощує велику вегетативну масу та має дуже високий потенціал урожайності, що вимагає великої кількості поживних речовин, зокрема бору.
• Критичні функції. Бор необхідний для виконання кількох життєво важливих функцій, таких як, розвиток кореневої системи, транспорт цукрів, еластичність клітинних стінок, синтез фітогормонів (зокрема ауксинів), цвітіння та запилення.

Осінній розвиток ріпаку: чому бор важливий саме зараз?

З моменту появи першої пари справжніх листків і до настання зими ріпак проходить етап активного органогенезу. У фазі 4-8 листків рослина інтенсивно формує кореневу систему, накопичує цукри та поживні речовини, що забезпечують зимостійкість.

Бор у цей період:

• Стимулює ріст кореневих волосків, що покращує засвоєння води та елементів живлення;
• Зміцнює клітинні стінки, зменшуючи ризик ураження хворобами;
• Активізує синтез цукрів, необхідних для перезимівлі;
• Запобігає дуплистості кореневої шийки – поширеній проблемі при дефіциті бору.

Чому бору може не вистачати?

Хоча бор присутній у ґрунті, його доступність для рослин залежить від багатьох факторів:

• Кислотність ґрунту (оптимальний рН – 6,0 – 6,5);
• Вміст гумусу;
• Рівень вологості;
• Температура;
• Надмірне внесення азоту або кальцію;
• Переущільнення ґрунту.

За наявності хоча б одного з цих чинників ріпак може відчувати дефіцит бору, що негативно позначиться на його розвитку.

Як і коли вносити бор восени?

Вносити бор на озимий ріпак восени потрібно у фазу активного росту, використовуючи позакореневе підживлення водорозчинними добривами. Найкращий час для осіннього внесення бору – це фаза 4-6 справжніх листків ріпаку. Це період, коли рослина активно формує кореневу шийку та готується до перезимівлі. У цей час ріпак має достатню листову поверхню для ефективного поглинання елемента, і він може максимально використати бор для накопичення цукрів і розвитку кореня.

Бор вноситься позакоренево (по листу). Це найефективніший метод для внесення мікроелементів, оскільки бор є малорухомим у ґрунті, і його доступність сильно залежить від рН та вологості. Для швидкого засвоєння рослиною необхідно використовувати водорозчинні форми бору (наприклад борна кислота, боретаноламін).

Для озимого ріпаку за вегетаційний період рекомендується вносити близько 200-400 г/га бору, з яких 25-50% необхідно вносити восени. Наприклад, якщо використовується добриво з вмістом 11% бору (150 г/л), необхідно проводити дворазове обприскування по 1 л/га, для сильно розвинених посівів.

Бор часто вносять у баковій суміші разом із фунгіцидами або інсектицидами під час планової осінньої обробки, а також разом із фосфором та калієм у легкодоступній формі. Але необхідно суворо дотримуватись інструкцій виробника конкретного препарату та перевіряти сумісність добрив перед приготуванням бакової суміші, для уникнення негативних наслідків.

Наслідки дефіциту бору

Дефіцит бору має катастрофічні наслідки для рослин, оскільки він порушує процеси, життєво необхідні для росту та розмноження. Оскільки бор слабо реутилізується (не переміщується) в рослині, його нестача завжди проявляється насамперед у молодих органах і точках росту. Для озимого ріпаку дефіцит бору восени критично знижує морозостійкість (через нестачу цукрів у кореневій шийці) та призводить до некрозу точки росту, що робить рослину вразливою до вимерзання хвороб. Навесні дефіцит спричиняє абортування стручків і викривлення квітконосів.

Дефіцит бору призводить до порушення наступних ключових функцій:

• Порушення поділу клітин. Бор необхідний для формування клітинних стінок. При його нестачі точки росту відмирають, що призводить до зупинки росту рослини.
• Порушення транспорту цукрів. Бор — це транспорт для цукрів. Він допомагає переміщати вуглеводи з листків у кореневу шийку. А ці цукри — як природний антифриз. Вони захищають рослину від вимерзання, стабілізують обмін речовин і підвищують морозостійкість.
• Порушення водного балансу. Погіршується поглинання води та поживних речовин через пошкодження кореневої системи.

Бор не є безпосереднім фунгіцидом чи інсектицидом, але він має значний опосередкований вплив на зниження захворюваності рослин через зміцнення їхньої внутрішньої структури та активацію захисних механізмів. За даними Дона М. Хюбера дефіцит бору на ріпаку спричиняє утворення порожнин у стеблі, що робить його вразливим до вторинних інфекцій. На буряках нестача бору призводить до сухої гнилі серцевини (фомоз), оскільки ослаблена тканина стає легкою мішенню для грибів. При нестачі бору на озимій пшениці можливе ураження жовтою іржею, або ж наростами (раком).

Хоча бор є важливим мікроелементом, різниця між нормою, необхідною для живлення, і нормою, яка спричиняє токсичність, досить невелика, особливо для чутливих культур. Оптимальний рівень бору у вегетативних органах – 20-60 мг/кг сухої речовини, залежно від культури. Перевищення цієї межі може призвести до токсичних проявів. Для більшості сільськогосподарських культур токсичним вважається вміст бору у листках понад 100-200 мг/кг сухої речовини.

Висновок

Осіннє внесення бору на озимому ріпаку – це не просто бажана агротехнологічна практика, а необхідна умова для формування здорової, стійкої та продуктивної рослини. Забезпечення культури бором у критичний період осінньої вегетації дозволяє уникнути фізіологічних проблем, підвищити стійкість до стресів і закласти основу для високого врожаю.