Сівба та особливості технології вирощування кукурудзи в Україні

В Україні активно починається сезон посіву ярих культур. Оптимальні строки сівби припадають на період, коли ґрунт достатньо прогріється, що забезпечить дружні сходи та ефективний розвиток рослин. Серед широкого спектра ярих особливу увагу аграрії традиційно приділяють кукурудзі як одній із найбільш продуктивних і економічно важливих культур, тому доцільно детальніше розглянути особливості її сівби та технології вирощування.

Кукурудза – це одна з найцінніших кормових культур. За врожайністю зерна вона перевищує всі зернові культури. Зерно кукурудзи використовують на продовольчі цілі. З нього виготовляють понад 150 харчових і технічних продуктів: борошно, крупу, крохмаль, пластівці, тощо. 

Історія та поширення. Кукурудза – одна з найдавніших культур, походить з Центральної і Південної Америки. Вона була головною продовольчою культурою для місцевого населення. В Європі кукурудза стала відома в кінці 15 століття. В 1500 році Христофор Колумб привіз насіння в Іспанію, м.Севілья. В Україну кукурудза потрапила через Крим в 17 столітті і тривалий час була мало поширена. За іншою версією кукурудза прийшла з Молдови, поширилась в  Одеській області, поступово поширюючись на Півдні України.

Коренева система кукурудзи – мичкувата, сильно розвинена, має 5 типів коріння. Зерно проростає одним зародковим корінцем. Стебло міцне та має до 22 і більше міжвузлів та стільки ж саме листків. Листки великі, з широкими і довгими пластинками. Краї пластинок ростуть швидше, ніж середина, внаслідок чого листки стають хвилястими, що збільшує їх поверхню.  Розміщуються листки почергово і тому не затінюють один одного. Кількість листків залежить від групи стиглості гібридів. Їх буває від 10 – 12 ранньостиглих, до 40 пізньостиглих. Суцвіття у кукурудзи буває двох типів – волоть з чоловічими квітками і качан з жіночими. Волоть складається з центральної осі і бічних гілочок, колоски двоквіткові, розташовані попарно. У волоті формується 4-10 пилкових зерен, які розносяться вітром. Качан розвивається з бруньки, що міститься у пазусі листя. Зовні він вкритий обгорткою, яка складається з видозмінених листків. Качан складається із стрижня, товстих колоскових лусок і тонких квіткових лусок. Квітка має маточку, що складається із зав’язі, довгою ниткоподібного стовпчика та невеликої роздвоєної приймочки. Сприятливою для запилення є тепла, волога, з легким вітром волога. У дощову погоду пилок змивається, а надмірна сухість вбиває його. Плід – зернівка, а один качан в середньому має 500 – 600 зерен. 

Біологічні особливості. Важливим фактором ефективного вирощування кукурудзи є її біологічні особливості. Кукурудза – теплолюбна культура. Мінімальна температура проростання насіння  8-10 градусів, але є такі гібриди, які можуть проростати за температури 5-6 градусів (наприклад: Піонер, KWS). Сходи кукурудзи з’являються за температури  10-12 градусів. У разі висівання насіння у холодний ґрунт (менше 8 градусів) насіння проростає дуже повільно, набубнявіле насіння не сходить, різко знижується польова схожість. У фазі 2-3 листків витримує приморозки до -2 градусів. А за температури -3 градуси, сходи кукурудзи гинуть. У літній період вегетації за температури 14-15 градусів ріст рослин сповільнюється, а за 10 градусів, вони не ростуть. У фазах сходів та викидання волостей, оптимальна температура для росту і розвитку  20-23 градуси. До появи генеративних органів підвищення температури до 25-30 градусів не шкодить кукурудзі. У фазі цвітіння підвищення температури понад 25 градусів негативно впливає на запліднення рослин. 

Важливим фактором ефективного вирощування кукурудзи є її біологічні особливості, які визначають тривалість вегетаційного періоду та темпи розвитку рослин. З урахуванням цього всі гібриди кукурудзи поділяють на групи стиглості за показником ФАО. ФАО кукурудзи — це умовний показник, що характеризує групу стиглості гібридів кукурудзи та відображає тривалість їх вегетаційного періоду від сходів до повної стиглості. Він використовується для класифікації гібридів і допомагає підібрати їх відповідно до ґрунтово-кліматичних умов вирощування. 

Важливу роль у вирощуванні кукурудзи відіграють її вимоги до вологи, світла та ґрунтових умов. Від їх оптимального поєднання залежить ріст, розвиток рослин і формування врожаю.

Вимоги до вологи

Кукурудза належить до посухостійких культур. Завдяки добре розвиненій кореневій системі, рослина використовує вологу з більшої площі та глибших горизонтів ґрунту. За вегетаційний період, кукурудза потребує 450-600 мм опадів. 1 мм опадів надає можливість отримати 20 кг зерна на 1 га. Менш вимоглива до вологи у першій половині вегетації. До формування 7-8 листка випадки вологи майже не спостерігаються. Найбільше вологи для рослини потрібно за 10 днів до викидання  волотей, коли йде інтенсивний ріст стебла. На цей період припадає близько 40-70% загального водоспоживання. Через 20 днів після викидання волотей потреба в волозі зменшується. 

Кукурудза погано переносить перезволоження ґрунту, різко зменшуючи врожайність. Через це стається нестача кисню в ґрунті, сповільнюється надходження фосфору в корені, що погіршує білковий обмін.

Вимоги до світла

Кукурудза – світлолюбна рослина короткого дня. Погано переносить затінення. Фотосинтез у кукурудзи відбувається за найбільш продуктивним тропічним С4-циклом. В умовах довгого дня інтенсивно наростає вегетативна маса, водночас знижується зернова продуктивність.

Рослини швидше вегетують при 8-9-годинному світловому дні. За тривалості дня 12-14 годин, затягуються строки дозрівання кукурудзи. Вона потребує більше сонячної енергії, ніж інші зернові.

Вимоги до ґрунту

Високі врожаї кукурудза дає на чистих, добре аерованих ґрунтах з глибоким гумусним шаром. Вона середньо вибаглива до родючості ґрунту, за правильного обробітку ґрунту й удобрення добре росте на більшості типів ґрунтів.

Оптимальна реакція ґрунтового розчину нейтральна або слабокисла (рН 5,5-7,0). Малопридатні для вирощування кукурудзи холодні, заболочені, кислі, важкі глинисті, піщані, засолені та торфові (де часто не вистачає міді) ґрунти.

Технологія вирощування

Кукурудзу можна вирощувати як монокультуру. Проте монокультурне вирощування спричинятиме погіршення фітосанітарної ситуації, а саме поширення шкідників, хвороб, бурʼянів, стійких до застосування гербіцидів. Це вимагає інтенсифікації захисту кукурудзи від шкідливих організмів, особливо від кукурудзяного метелика.

У районах недостатнього зволоження не рекомендується висівати кукурудзу після культур, які висушують ґрунт на значну глибину, зокрема після цукрового буряку, соняшнику. Не варто сіяти після проса, щоб запобігти поширенню спільного шкідника – кукурудзяного метелика.

Кукурудза є добрим попередником для зернових колосових, зернобобових культур. В останні роки почали практикувати розміщення озимої пшениці після ранніх гібридів кукурудзи. При цьому необхідно враховувати зростання ймовірності ураження рослин пшениці кореневими гнилями та фузаріозом колоса.

Обробіток ґрунту

При безгербіцидній технології вирощування кукурудзи велике значення має основний обробіток ґрунту. Його проводять з урахуванням попередника, типу ґрунту, рельефу, ступеня і особливостей забурʼянення поля.

У зоні достатнього зволоження на забурʼянених полях ефективний напівпаровий обробіток грунту. Після ранніх попередників (зернових, зернобобових) ґрунт слідом за збиранням дискують на глибину 6-8 см. Вносять мінеральні добрива та проводять оранку на глибину 27-30 см, щоб забезпечити добрий розвиток кореневої системи. 

Основним завданням передпосівного обробітку ґрунту є збереження вологи у ґрунті, очищення від бур’янів, створення сприятливих умов для проростання насіння і одержання своєчасних сходів. Передпосівний обробіток проводять на глибину загортання насіння,  на 4-6 см на важких ґрунтах і на 6-8 см на легких. 

Удобрення

• Азот має найбільший вплив на рівень урожайності. На початкових фазах росту засвоєння азоту незначне (3-5 %). Зменшення засвоєння азоту, викликане низькими температурами навесні, спричиняє пожовтіння рослин і гальмування їх росту. Інтенсивніше азот надходить у рослину починаючи з фази 6-8 листків. Кукурудза формує велику кількість біомаси, тому має підвищену потребу серед зернових культур до забезпечення елементами живлення, особливо азотом. За нестачі азоту формуються низькорослі рослини з дрібними світло-зеленими листками. Критичний період засвоєння азоту – цвітіння. У цей час висока температура сприяє проходженню процесів мінералізації і вивільнення азоту з ґрунту, який кукурудза використовує найкраще серед зернових культур.

• Фосфор засвоюється кукурудзою в меншій кількості, ніж азот чи калій. Цей елемент живлення важливий для рослин у двох фазах. Високу потребу у фосфорі кукурудза має на початку росту, коли фосфор забезпечує швидкий розвиток кореневої системи і тим самим – інтенсивне вбирання вологи і елементів живлення з ґрунту. Він входить до складу нуклеїнових кислот, впливає на енергообмін, відіграє важливу роль у нагромадженні вуглеводів, регулює процеси дихання, фотосинтезу тощо. Друга фаза, коли найбільш потрібний фосфор, настає під час формування генеративних органів. За його нестачі листки набувають фіолетово кольору, затримуються фази цвітіння і достигання.

• Калій інтенсивно засвоюється від фази 5-6 листків до цвітіння. Він підвищує стійкість до вилягання, до стеблової гнилі та інших хвороб, важливий для формування качанів, оскільки впливає на переміщення вуглеводів з листків до качанів. Кількість засвоєння рослиною калію має прямий кореляційний звʼязок з урожайністю зерна. Якщо в ґрунті не вистачає калію, то молоді рослини сповільнюють ріст, сповільнюється фотосинтез, листки спочатку стають жовтувато-зеленими по краях, а потім жовтими. 

• При сівбі кукурудзи компанія MAKOSH пропонує такі мінеральні гранульовані добрива. Якщо в ґрунті є достатня кількість калію, то це –  MAKOSH NPK 12:24:12 + 8,5S ідеальне стартове добриво.  Збагачене сіркою для оптимального обміну речовин. Нестача сірки пригнічує процес утворення білків, знижує вміст хлорофілу в листках та зменшує їх розмір. За нестачі сірки гальмується ріст рослин та знижується ефективність азотних добрив. Качани можуть гірше виповнюватися зерном (череззерниця), листки стають світло-зеленими або жовтуватими внаслідок розпаду хлорофілу. Сірка вимивається в глибші шари ґрунту. Тому за інтенсивних опадів у період від жовтня до березня може виявитися, що кількість сірки навесні в ґрунті є недостатньою. Якщо калію недостатньо, то для таких ґрунтів ідеально підійде – MAKOSH NPK 7:21:21+S+Zn. Добриво забезпечує стабільне надходження ключових елементів протягом усього вегетаційного періоду, сприяючи активному росту та розвитку рослин.забезпечує стабільне надходження ключових елементів протягом усього вегетаційного періоду, сприяючи активному росту та розвитку рослин. Кукурудза добре реагує на листкове підживлення.

• Цинк – основний мікроелемент. Він бере участь у синтезі хлорофілу, впливає на процеси росту і розвитку, підвищує стійкість до несприятливих умов. За нестачі на рослинах можуть зав’язуватися качани. Ознакою нестачі є жовті смуги на молодих листках з обох сторін. Компанія MAKOSH пропонує мікродобриво Makosh Zn 8. Підживлюємо кукурудзу у фази: 4-6 листків та 8 і більше листків. Норма внесення: 1-2 л/га.       

• Бор позитивно впливає на цвітіння, зав’язування качанів та процеси дихання. Нестача спричиняє гальмуванню росту рослин. Makosh B11 унікальне рідке добриво з густиною 1.37 кг/л, у складі 11% бору доступного для рослин.  Норма внесення 1-2 л/га. 

СІВБА

За оптимальних умов сходи зʼявляються за 7-8 днів. За холодної погоди кукурудза може зійти через три тижні. Кукурудзу на зерно і силос сіють, коли температура ґрунту на глибині 10 см становить 10-12 °С.

Холодостійкі гібриди можна висівати раніше, за температури грунту 8-10 °С впродовж трьох днів. У недостатньо прогрітий ґрунт сіяти ризиковано. Кременисті гібриди можна сіяти швидше, за температури ґрунту 6-8 °С. Зубовидні вимагають мінімальної температури 8-10 °С.

Глибина сівби

У Лісостепу і на Поліссі насіння кукурудзи загортають на глибину 4-6 см, на легких ґрунтах і при підсиханні посівного шару – на 5-8 см. На вологих ґрунтах глибину сівби зменшують до 3-4 см. В умовах Західної України при сівбі ранньостиглих холодостійких гібридів у пізні строки рекомендується сіяти на глибину 2-3 см. У степових районах з дефіцитом вологи у верхньому шарі ґрунту насіння загортають на глибину 6-10 см. Є дані, що найкращий розвиток рослин кукурудзи забезпечує глибина загортання насіння на 5 см. Сівба на 1 см глибше чи мілкіше може зменшувати врожайність на 10-20 %.

Важливе значення для отримання дружніх сходів має дотримання рівномірної глибини загортання насіння, що забезпечується ретельним вирівнюванням грунту і правильним регулюванням сівалки на задану глибину.

Норма висіву

Рекомендована густота для умов України коливається в значних межах 50-90 тис. рослин на 1 га перед збиранням. Для ранньостиглих сортів і гібридів густота рослин може зростати до 85-95 тис. / га і більше. Сучасні гібриди мають потужну кореневу систему, генетично обумовлений один качан на рослині, компактну форму рослин з листками під гострим кутом. Такі властивості дозволяють сіяти з більшою густотою.

Висновок

Кукурудза є однією з ключових і високопродуктивних культур в Україні, успішне вирощування якої залежить від правильного врахування біологічних особливостей рослини та дотримання технології вирощування. Оптимальні строки сівби, відповідна температура ґрунту, грамотний обробіток, збалансоване удобрення та правильна густота посіву забезпечують дружні сходи і формування високого врожаю. Комплексний підхід до вирощування, з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов і підбору гібридів, є запорукою ефективного та економічно вигідного вирощування кукурудзи.