Помилки аграріїв у лютому

ТОП-3 критичні помилки аграріїв у лютому

Лютий традиційно вважається перехідним місяцем між зимовим затишшям і початком активних весняних польових робіт. Саме в цей час у багатьох господарствах виникає актуальне питання першого підживлення озимих культур, таких як пшениця, ячмінь та ріпак. Прагнення якнайшвидше підживити посіви, часто спонукає аграріїв випереджати події. Проте багаторічний досвід агрономів свідчить: помилки, зроблені в лютому, можуть мати тривалі наслідки для врожайності.  

Помилка №1: не відповідний час для підживлення

Однією з найпоширеніших помилок є внесення азотних добрив по мерзлому ґрунту або за наявності значного снігового покриву. Часто таке рішення, про підживлення, ухвалюється не на основі реального стану поля, а з міркувань логістики, доступності техніки, календарних термінів або страху «не встигнути» з роботами навесні.

За даних умов внесення ефективність підживлення зводиться до нуля, так як:

• рослини досі залишаються у глибокому фізіологічному спокої – азот не поглинається кореневою системою
• з подальшим підвищенням плюсових температур та таненням снігу азот разом із талими водами переміщуються у глибші шари ґрунту або змиваються з поля (втрачається до 30-50% азоту);
• значна частина внесених азотних добрив стає недоступною для посівів, тому рослини входять у фазу відновлення вегетації з дефіцитом живлення.

Оптимальним часом для підживлення озимих культур, вважається:

• сніговий покрив не більше 5 см;
• стабільне відтавання верхнього шару ґрунту;
• активне відновлення вегетації озимих посівів.

Помилка №2: не відповідна форма азоту для підживлення

Наступна поширена помилка — неправильний вибір форми азотного добрива без урахування реальних умов: температурних режимів ґрунту, наявності талої води, вологості ґрунту та особливостей перетворення азоту.

Найчастіше ця помилка проявляється у вигляді:

• Поверхневого внесення карбаміду в лютому без інгібіторів та без заробки в ґрунт. Карбамід містить азот у амідній формі, який повинен бути гідролізований до амонійної і потім до нітратної форми для засвоєння рослинами. За відсутності інгібіторів уреази або заробки в ґрунт частина азоту може втрачатися у вигляді аміаку (NH₃), особливо при поверхневому внесенні;
• Застосування значних норм добрив з нітратним азотом у період високого ризику вимивання. Нітратний азот дуже рухливий у ґрунті і легко вимивається талими водами, особливо за умов надлишкової вологи, що знижує його доступність для рослин і підвищує екологічні ризики.

Неправильний вибір форми азоту призводить до зниження коефіцієнта його використання рослинами, підвищує ризик екологічних втрат через вимивання нітратів у підґрунтові води, спричиняє нерівномірний розвиток і повільне відновлення вегетації після зими, а також зменшує ефективність внесених добрив.

У лютому та ранній весні найбільш агрономічно ефективними є:

• Застосування Сульфат амонію, що містить амонійний азот — він менш рухомий й краще утримується в орному шарі, що зменшує ризик вимивання. Аміачна селітра застосовується в цьому випадку у період активного відновлення вегетації у невисоких нормах аби нітратний азот не зазнав вимивання з ґрунту.
• Рідкі азотні добрива типу КАС, що поєднують різні форми — забезпечують як швидкий старт, так і пролонговану дію, особливо в змінних ґрунтово-кліматичних умовах.
• Карбамід — застосовується оптимально лише за умов використанням інгібіторів уреази та заробки в ґрунт, щоб мінімізувати втрати азоту. До прикладу внесення сівалкою за методом Бузницького.

Помилка №3:  підживлення без оцінки реального стану посівів

Третя поширена помилка — стандартне, шаблонне підживлення без попередньої діагностики. Кожного року у підживлення використовується однакова норма та форма добрив на по посівах озимих незалежно від:

• стану перезимівлі;
• густоти та рівня кущення;
• попередника в сівозміні;
• запасів мінерального азоту в ґрунті.

Такий підхід часто базується на схемах минулих років або «досвіду сусідів» і не враховує реальні умови сезону. Посіви після зими можуть істотно відрізнятися між собою:

• сильні, добре розвинені посіви не потребують значних стартових доз азоту при першому підживленні;
• слабкі посіви потребують стимулюючого підходу – внесення значних норм легкодоступного азоту;
• після бобових культур або добрих попередників потреба в азоті може бути значно нижчою. І так само навпаки, потрібно збільшувати дозу азоту, зважаючи на попередник, рослинні рештки якого можуть «забрати» частину азоту на їх мінералізацію.

Перед проведенням підживлення доцільно:

• обстежити поля після зими;
• оцінити густоту, кущення та життєздатність рослин;
• врахувати агрохімічні показники ґрунту;

Такий підхід дозволяє оптимізувати витрати та максимально реалізувати потенціал кожного поля.

Отже помилки, яких аграрії часто припускаються під час підживлення озимих культур у лютому – виникають не через дефіцит ресурсів, а через поспішні дії та шаблоне підживлення посівів з року в рік. Занадто раннє внесення добрив, вибір неправильної форми азотних добрив та ігнорування фактичних умов росту культур – все це призводить до втрат азотних добрив, зниження їх ефективності та, зрештою, низького врожаю.