Підживлення озимих зернових культур. Метод Бузницького

Найбільшу ефективність при дефіциті вологи має прикореневе підживлення озимих рядковими (зерновими) сівалками. По-перше, добрива, які вносяться рядковими сівалками, потрапляють одразу в ризосферну (кореневмісну) зону ґрунту 3-5 см, з якої найбільш швидко та максимальною мірою засвоюються кореневою системою. По-друге, рядкові сівалки поряд з підживленням, виконують допоміжну, не менш важливу функцію – руйнування ґрунтової кірки, завдяки чому істотно покращується повітропроникність і знижується температура верхнього шару ґрунту, що в сукупності сприяє кращому росту й розвитку рослин.

Також завдяки методу розширюється перелік використання добрив окрім різних видів селітри, ефективним є застосування карбаміду та комплексних добрив, оскільки проходить безпосередня заробка їх у грунт. Слід пам’ятати, що карбамід дисоціює на іони і не зв’язує­ться ґрунтом. Здатність до міграції з водою за профілем ґрунту у нього дещо менша, ніж у нітратів, що входять до складу аміачної селітри. У холодному ґрунті (<10 °C) карбамід не підлягає амоніфікації. Він здатний переміщуватися вглиб до коренів рослин так само, як і аміачна селітра, за профілем ґрунту разом з опадами і талого снігу. Навесні при підвищенні температури більше 8–10 °C карбамід, при контакті з грунтовими бактеріями — амоніфікується, і з цієї причини можливі значні втрати азоту у вигляді аміаку. Однак загортання добрив у грунт навіть на 1,5 см різко скорочує втрати — за температури грунту 6 °C вони становлять 0,2%, а при 20 °C — 3%.

До недоліків прикореневого рядкового підживлення відносять травмування рослин під час проведення операції. Однак, згідно з практичними спостереженнями, процент пошкоджених сошниками рослин після правильно проведеного прикореневого підживлення незначний і становить в середньому від 3 до 7%. За такого рівня пошкодження рослин, врожайність озимих зернових не тільки не знижується, а й, завдяки руйнуванню ґрунтової кірки, підвищується. Втім варто зауважити, що при недотриманні певних умов під час проведення прикореневого підживлення частка пошкоджених посівів може збільшуватися до 15–25%, що буде призводити до істотної втрати врожайності.

Одним з головних недоліків є те, що агрегат має малу ширину захвату, що впливає на нижчий виробіток та є більш затратним в порівнянні з розкидним способом внесення.

Умовою для якісного проведення прикореневого підживлення рядковими сівалками є те, що рослини повинні бути без роси, а грунт-фізично спілим, аби не прилипав до коліс та дисків сівалки. Потрібно стежити щоб не забивалися сошники. Заблокований сошник, який їде «юзом» по полю, фактично знищує всю рослинність на своєму шляху, залишаючи після себе неглибокий рівчак. Напрямок руху сошника має бути чітко паралельним руху коліс сівалки, інакше він значно буде пошкоджувати рядки посівів.

Традиційно в сільськогосподарській літературі рекомендується, щоб агрегат, який здійснює прикореневе підживлення, рухався поперек або по діагоналі до посіяних рядків, що пояснюється, нібито, зниженням травмування посівів. За практичних спостережень, такий напрямок руху агрегату невиправданий. Рекомендується спрямовувати агрегат для підживлення вздовж рядків, оскільки саме за такого напрямку руху забезпечується найкраща якість виконання роботи: аерація та рівномірний розподіл добрив. Під час руху агрегату в напрямку рядків посіву сошник сівалки, який потрапляє на висіяний рядок, одразу скочується в зону міжряддя, тим самим мінімізуючи пошкодження рослин.