Проблема забезпечення рослин цинком

Мікроелементи є невід’ємними компонентами багатьох ферментів і вітамінів, допомагають активізувати їх роботу, беруть участь в азотистому і вуглеводному обміні, посилюють процес фотосинтезу – одним словом, покращують протікання всіх життєвих процесів у рослині. Потреба їх у живленні сільськогосподарських культур – невелика, порівняно з основними складовими мінерального живлення. Проте біологічна роль мікроелементів величезна і не можна недооцінювати їх роль у житті рослин. Так як за ризику нестачі необхідних мікроелементів у живленні, метаболізм в рослині зазнає кардинальних змін, що призводить до порушення нормального перебігу фізіологічних процесів, і як наслідок призводить до різкого зниження продуктивності рослин. Багато вчених стверджують, що аграрії недооцінюють вважливість мікроелементів, так як отримання значного і якісного врожаю був би неможливим без їх участі. Тому, не є винятком важливість цинку (Zn) у живленні сільськогосподарських культур.

Функції цинку як найважливішого мікроелемента

Цинк виконує структурну функцію як найважливіший мікроелемент, що впливає на стабільність клітинної мембрани, відіграє ключову роль у пришвидшені ферментативних реакцій дихання та є компонентом окисно-відновних, антиоксидантних ферментів і білків, які регулюють транскрипцію РНК. Окрім основних функцій метаболізму рослин, він також впливає на процеси запилення та життєздатність насіння. Зменшуючи кількість токсичних вільних радикалів кисню, він може послабити біотичні та абіотичні стреси:

• патогенний стрес, 

• посуха, 

• висока температура, 

• низька температура , 

• висока інтенсивність світла.

Дефіцит цинку може призвести до порушення метаболізму азоту та синтезу білка. Загалом, від оптимального забезпечення рослин цим елементом залежить близько 2800 білків. Внаслідок дефіциту цинку підвищується проникність кореневої оболонки, що супроводжується виділенням ексудатів (фосфору, амінокислот і вуглеводів), які підвищують ступінь зараження хворобами, оскільки є їжею для патогенних мікроорганізмів рослини.

За дослідженнями наукових установ, майже 60% ґрунтів України характеризуються низьким забезпеченням рухомими формами цинку (в середньому 0,2-0,3 мг/кг ґрунту), що обмежує потенціал врожайності багатьох сільськогосподарських культур. Але, навіть коли в ґрунті присутні достатні кількості рухомого цинку, багато факторів заважають рослинам повністю поглинати його із ґрунту:

• низька температура ґрунту; 

• високий рівень pH;

• високі норми внесення вапнякових матеріалів та фосфорних добрив;

• переущільнення ґрунту;

• низький вміст органічної речовини.

У більшості випадків дефіцит цинку у рослин проявляється на піщаних, слаболужних або майже нейтральних карбонатних ґрунтах, де рухома форма цього елемента присутня в дуже незначних кількостях через його відкладення у вигляді карбонату.

Порушення співвідношення забезпеченості постійними елементами також може спричинити дефіцит цинку у рослин. Так, наприклад, при внесенні в ґрунт фосфорних добрив у великих нормах, знижується доступність цинку та порушується засвоєння його кореневою системою. Антагонізм між цинком і фосфором у рослин можна пояснити взаємним обмеженням їх міграційних можливостей.

Через нестачу цинку спостерігається пожовтіння та плямистість листя, яке з часом відмирає та опадає; з’являються бронзові відтінки в забарвленні листя; молоді листки утворюється дрібним а міжвузля – короткими. Симптоми дефіциту цинку проявляються на всій рослині або обмежуються молодими верхніми листками.

Найбільш чутливі до дефіциту цинку кукурудза, квасоля, хміль, цибуля, сорго, льон, фрукти, виноград. Серед польових культур дефіцит цинку найчастіше спостерігається в кукурудзі, що проявляється пожовтінням між жилками, починаючи від основи листя. Краї листя, кінчики та центральні жилки залишаються зеленими. Ознаками дефіциту цинку в бобових (квасолі, сої) є хлороз, іноді асиметричний розвиток листків.

Особливості внесення

Слід також пам’ятати, що цинк швидко і міцно фіксується ґрунтовим поглинальним комплексом, тому при внесенні цинкових добрив слід віддати перевагу передпосівній обробці насіння (інкрустації насіння) та позакореневому підживленню. Як варіант, також можна вносити цинковмісні добрива у рядок при посіві. Найбільш ефективними є хелатні сполуки цинку із EDTA, що рекомендується до використання для всіх 3 методів застосування, але використання рідких форм цинку при посіві потребує відповідного технічного обладнання сівалок. Тому широко розповсюдженим у світі та економічно-виправданим є внесення при сівбі гранульованих добрив із вмістом цинку. Особливо на легких ґрунтах, за високих значень рН та при використанні технології no-till (оскільки цинк немобільний у ґрунті, а надходження його у ґрунтовий розчин відбувається в результаті мінералізації органіки). У випадку позакореневих підживлень (які варто проводити профілактично, чи при появі симптомів дефіциту), найефективніше використовувати EDTA сполуки, що мають найбільший відсоток засвоєння листовою поверхнею рослин. 

Отже, важливість мікроелементів у живленні рослин – досить висока. За потреби у мікрокількостях, вони визначають рівень врожайності сільськогосподарських культур. Цинк – один із найважливіших елементів живлення, який виконує велику кількість функцій рослинному організмі, дефіцит якого призводить до зниження врожайності. 

MAKOSH – інвестиційне живлення рослин! Ми примножуємо ваші врожаї, а значить і прибутки.