Проблема розчинення у воді добрив для позакореневого живлення

Позакореневе підживлення набуває все більшого значення в сучасному землеробстві. Це не є заміною основного внесення добрив у ґрунт, але є важливим доповненням, яке дозволяє оперативно та ефективно коригувати живлення рослин протягом вегетаційного періоду.

Це особливо важливо у наступних ситуаціях:

• Гострий дефіцит поживних речовин, коли рослина відчуває швидку потребу в певному елементі, позакореневе підживлення забезпечує його негайне надходження до місця використання.

• Умови, що ускладнюють поглинання поживних речовин кореневою системою, наприклад: низькі температури ґрунту, надмірна або недостатня вологість, високий або низький pH ґрунту можуть обмежувати поглинання елементів живлення коренями. У таких випадках позакореневе підживлення стає ефективним способом забезпечити рослину необхідними речовинами.

• Критичні фази розвитку рослин. У певні періоди росту (цвітіння, формування плодів) потреба в окремих елементах живлення різко зростає. Позакореневе підживлення допомагає швидко задовольнити ці потреби.

Розчинність добрив є критичним фактором ефективності позакореневого живлення, адже розчинність визначає швидкість, повноту та безпеку проникнення елементів живлення через листкову поверхню, що є ключовим для ефективності позакореневого підживлення. Здатність добрива повністю розчинятися визначає доступність поживних елементів для рослин. На цей процес впливає низка хімічних і фізичних факторів.

Що впливає на здатність добрива повністю розчинятися:

• pH води:

  • більшість мінеральних солей мають відносно стабільну розчинність у діапазоні pH, який зазвичай використовується для приготування робочих розчинів добрив, від слабокислого до нейтрального;

  • розчинність деяких сполук може залежати від pH. Наприклад, розчинність фосфатів може зменшуватися у лужному середовищі через утворення менш розчинних солей. Також деякі мікроелементи (залізо, марганець, цинк) можуть утворювати осади у лужному середовищі у вигляді гідроксидів або карбонатів;

  • для оптимального засвоєння pH робочого розчину має бути у межах 5.5-6.5 тоді добрива добре засвоюються листовою поверхнею.

• Температура води:

  • для більшості твердих мінеральних добрив розчинність у воді зростає з підвищенням температури. Нагрівання води збільшує кінетичну енергію молекул води та іонів добрива, полегшуючи руйнування кристалічної решітки.

• Жорсткість води (вміст іонів кальцію та магнію):

  • іони кальцію (Ca²⁺) та магнію (Mg²⁺), що містяться у жорсткій воді, можуть вступати в реакцію з деякими аніонами добрив (наприклад, сульфатами, фосфатами, карбонатами), утворюючи малорозчинні сполуки (осади), що може призвести до:

    • зниження концентрації доступних поживних речовин у робочому розчині, що призведе до зменшення ефективності позакореневого підживлення через неповне засвоєння елементів;

    • забивання форсунок обприскувачів осадом, що призводить до нерівномірного внесення розчину або взагалі до неможливості його внесення.

Взаємодія добрив між собою

При приготуванні бакових сумішей, що містять кілька видів добрив, існує ризик їхньої хімічної взаємодії, яка може призвести до несумісності та утворення осаду. Основні причини несумісності:

• реакції обміну: між катіонами одних добрив та аніонами інших можуть відбуватися реакції з утворенням малорозчинних солей. Наприклад, змішування кальцієвмісних добрив із сульфатними або фосфатними добривами може призвести до випадання в осад сульфату або фосфату кальцію;

• зміна pH розчину: додавання одного добрива може значно змінити pH розчину, що може вплинути на розчинність іншого добрива або призвести до гідролізу деяких сполук;

• утворення комплексів: деякі добрива можуть утворювати нерозчинні комплекси при змішуванні.

Щоб уникнути несумісності, необхідно:

• дотримуватися рекомендацій виробників щодо змішування конкретних добрив;

• проводити тест на сумісність у невеликій кількості води перед приготуванням великого об’єму робочого розчину, дотримуючись при цьому відповідних пропорцій бакової суміші;

• уникати змішування концентрованих розчинів різних добрив, оскільки концентрати проявляють значну хімічну активність, швидше реагують та можуть випадати в осад. Цього можна уникнути якщо розчиняти добрива у воді, а потім проводити їх змішування або почергово додавати добрива у бак обприскувача на 2/3 заповненого водою з подальшим їх перемішуванням;

• враховувати порядок додавання компонентів у бакову суміш.

Бакова суміш — порядок додавання елементів

1. Заповніть бак обприскувача чистою водою на 1/2 – 2/3 необхідного об’єму. Це забезпечить достатньо місця для розчинення кожного компонента та запобігатиме утворенню надмірних концентрацій на початкових етапах.
2. Кондиціонери води (за потреби). Якщо використовується жорстка вода або вода з високим pH, додайте кондиціонер води (пом’якшувач, стабілізатор pH) першим. Дайте йому повністю розчинитися, перш ніж додавати інші компоненти.
3. Водорозчинні мікроелементи та спеціальні добрива. Додайте водорозчинні мікроелементи (наприклад, сульфати, хелати, тощо ) та інші спеціальні водорозчинні добрива (наприклад, амінокислоти). Переконайтеся, що кожен компонент повністю розчинився перед додаванням наступного.
4. Сухі гранульовані або порошкові добрива: Додавайте сухі добрива (наприклад — комплексні NPK добрива, карбамід, сульфат калію, монокалійфосфат або інші.) повільно, при постійному перемішуванні, щоб забезпечити їх повне розчинення. Переконайтеся у відсутності нерозчинних частинок перед переходом до наступного етапу.
5. Засоби захисту рослин (ЗЗР)

Розуміння хімічних та фізичних аспектів розчинності добрив, а також факторів, що на неї впливають, є критично важливим для ефективного та безпечного застосування добрив у сучасному сільському господарстві. Це дозволяє оптимізувати живлення рослин, запобігти втратам поживних речовин та уникнути проблем, пов’язаних з утворенням осаду та забиванням обладнання. Тому ефективне позакореневе підживлення вимагає ретельного контролю якості води, використання якісних водорозчинних добрив, дотримання інструкції виробника та рекомендованого порядку їх додавання в бакову суміш, з обов’язковим попереднім тестом на сумісність, а також постійним перемішуванням. Це дозволить забезпечити швидке та повне засвоєння поживних речовин листовою поверхнею, уникнути утворення осаду та опіків рослин, а також максимально збільшити позитивний вплив від позакореневих підживлень.