Що втрачає аграрій ігноруючи перше підживлення озимини?

Для аграріїв весна починається не з календаря, а з моменту відновлення весняної вегетації. Перше підживлення озимих культур по мерзлоталому ґрунту (так зване регенеративне) – це фундамент майбутнього врожаю. 

Проте часто виникає спокуса: «заощадити на добривах», «дочекатись дощів», або «перенести все на іншу фазу». Але якщо пропустити даний етап підживлення – це не економія, а свідоме обмеження потенціалу рослин. Розглянемо чим загрожує така стратегія і чому «наздогнати» втрачений час неможливо.

Фізіологічна пастка: Чому час дорожчий за добрива?

Озима пшениця та ріпак «виходять» із зими ослабленими,  у стані енергетичного дефіциту. Запаси цукрів вичерпані, а коренева система ще не здатна активно поглинати поживні речовини з холодного ґрунту.

Перше підживлення озимих зернових (регенеративне) має такі критичні цілі:

Стимуляція кущення, адже кількість продуктивних стебел закладається саме зараз. Тобто слабкі рослини не формують  додаткових стебел, а розкущені з осені (без доступного для кореня нітратного та амонійного азоту) можуть «скинути» бокові пагони залишаючи лише один центральний. Без азоту рослина програмує себе на виживання, про щедрий врожай мова не йде.

Формування колоса, на стадії 3-го етапу органогенезу (початок весняного росту) рослина програмує  довжину колоса, та кількість колосків у ньому.

Якщо пропустити перше підживлення, ви свідомо обмежуєте кількість колосків на квадратному метрі, та кількість насінин у колосі. Навіть якщо пізніше ви внесете подвійну норму азоту, ви лише збільшите масу насінини, але не зможете вплинути на густоту посівів, на кількість насінин.

У агрономічній практиці неодноразово закладалися досліди для порівняння різних строків та норм азотних добрив для озимої пшениці, на різних ґрунтах  і в різних кліматичних зонах.

Ось приклад одного з дослідів:

•  1 ділянка: внесено 50 кг азоту у д.р. по мерзлоталому ґрунту.
  
•  2 ділянка: внесено 100 кг азоту у д.р. у фазу виходу в трубку.
• Результат: Незважаючи на те що сумарна кількість азоту на 2-й дослідній ділянці була  вдвічі більшою,  урожайність там була на 30% нижчою у порівнянні з 1-ю ділянкою (48ц/га, проти 62ц/га). Причиною, в основному, є критично низький коефіцієнт кущення(на 35% менше продуктивних пагонів), та недостатній вегетативний розвиток рослин, що в свою чергу значно вплинуло на урожайність.

Якщо для пшениці відсутність азоту зменшує розмір колоса та кількість колосків у ньому, то для озимого ріпаку змінює структуру побудови куща.
Ріпак після підвищення середньодобової температури вище +5°C починає дуже інтенсивно нарощувати вегетативно масу, і якщо протягом відновлення вегетації рослина не отримає відповідну кількість азоту, тоді кущ буде сформовано не правильно. На рослині не утворюється достатня кількість бокових гілок і як наслідок ми отримуємо пряме тонке стебло на якому формується значно менша кількість стручків, це автоматично зменшує урожай на 30-40%.

Азот без сірки — гроші на вітер.

Як показує практика, ефективність азотних добрив без доступної сірки значно обмежена, адже азот та сірка це класичний приклад синергізму. Оптимальним співвідношенням азоту до сірки для озимих зернових у межах 8-10:1, а для озимого ріпаку орієнтовно 4-5:1.

Сірка є складовою частиною незамінних амінокислот, без неї азот який поглинула рослина, не може перетворитися на білок, а накопичується у вигляді нітратів, і рослини стають надто уразливими для хвороб та шкідників. Крім того сірка сприяє кращому засвоєнню з ґрунту фосфору та мікроелементів.

За даними багаторічних досліджень, внесення азотно-сірчаних добрив впливають не лише на кількість, а також і на якість отриманої продукції (вміст клейковини зростає, в середньому, на 2-3%). Сірка також покращує відновлення вегетативної маси, та підвищує стійкість рослин до різких весняних перепадів температур.

Ріпак  є дуже чутливим до сірки, і потребує її у рази більше у порівняння із зерновими культурами. Без сірки озимий ріпак стає більш вразливим до стеблової гнилі та фомозу, формує недорозвинуті квіти, які можуть легко абортуватися.

Висновок

Нехтування ранньовесняним підживленням – це свідома відмова від отримання потенціалу ваших рослин, який заклала природа та селекція.

Сьогодні ринок диктує нові правила: виграє не той хто вносить більше, а той хто вносить правильно і вчасно. Використання високотехнологічних азотно сірчаних добрив у критичну фазу регенерації  – це інструмент , який перетворює кожен кілограм добрив на інвестицію у майбутнє.