Лохина. Особливості вирощування

Лохина (чорниця) високоросла – ягідна культура, що все більше і більше захоплює наші поля, прилавки і серця. Ще зовсім недавно, мало хто чув про цю культуру, а вирощували її лише поодинокі любителі. Але завдяки ціні, чудовим смаковим якостям та корисним властивостям ягоди – культура досить швидко розповсюдилась. Сьогодні це одна з найулюбленіших ягід, під яку в Україні відведено більше 5 тис. га і площа продовжує збільшуватись.

Вимоги до вирощування лохини

Лохина (чорниця) досить морозостійка культура і може вирощуватися майже на всій території України, адже більшість сортів витримують зниження температури до -25°С і нижче . Основною вимогою під час вирощування лохини буде наявність легких ґрунтів з великою кількістю органіки та кислою реакцією. Це пов’язано із природнім середовищем звідки походить лохина, адже у природних умовах вона росте на торфовищах з високим заляганням підґрунтових вод.

Основною відмінністю лохини від звичайних кущових ягідників є будова кореневої системи. Вона не має кореневих волосків, тому функцію живлення виконують обростаючі корені, які заселенні мікоризою. Мікориза – це симбіоз кореневої системи з грибом, і за рахунок цього симбіозу значно збільшується надходження до рослин води та поживних елементів, це дає переваги лохині особливо на кислих ґрунтах та болотах. Гіфи гриба виконують роль кореневих волосків, покращуючи живлення лохини, натомість грибниця отримує від рослин вуглеводи. Мікориза також виконує захисну функцію рослин від стресу та шкідливої мікрофлори. Саме ці особливості створюють для чорниці спеціальні умови живлення росту та розвитку.  

Посадка лохини та підживлення на початкових етапах

Якщо кислотність ґрунту має показники вищі 5.0 – проводять підкислення ґрунту, для цього використовують сірку. Можна використовувати колоїдну сірку і гранульовану. При використанні колоїдної сірки ми отримуємо швидкий ефект підкислення, але так само швидко і втрачаємо результат підкислення. Гранульована ж сірка навпаки поступово розкладаючись забезпечує рослинам оптимальне середовище для росту, з пролонгованою дією. Гранульовану сірку також рекомендується додавати безпосередньо у посадкові ями чи гряди, перемішуючи з ґрунтом чи субстратом.

Дози сірки залежать від кислотності та механічного складу ґрунту. Ґрунти глинисті та з високим вмістом органічної речовини мають підвищену місткість катіонного обміну та відповідно вищу буферність.

Розрахункові норми внесення сірки (кг/га) для пониження pH  до 4.5

Підкислення ґрунту слід проводити під час підготовки ґрунту до посадки лохини, якщо ж лохина вже посаджена, тоді  доза сірки не повинна перевищувати 400кг/га за сезон.

Якщо ґрунт на ділянці не підходить для вирощування лохини, то його можна підготувати, окрім сірки додати кислий верховий торф, пісок, кору, тирсу чи щепу хвойних порід дерев. Оптимальний варіант – сформувати спеціальні гряди чи траншеї, які заповнюються відповідними матеріалами з подальшим перемішуванням або готовим субстратом, в які надалі висаджують саджанці лохини.

Під час посадки саджанців з закритою кореневою системою корені рослин бажано розправляти в різні боки, попередньо замочивши їх на декілька годин. Оскільки в горщиках корені переплетені та часто ростуть в середину, що негативно впливає на ріст та розвиток рослин. Саджанці бажано посадити на 3-5 см глибше ніж вони росли раніше та добре притиснути субстрат навколо для кращого прилягання його до коренів. Після посадки проводять обов’язковий полив та мульчування рослин (окремо, чи суцільних рядів) сосновою тирсою (бажано перепрівшою), корою чи іншими органічними матеріалами.

Полив для лохини є дуже важливим, оскільки вона не має кореневих волосків, а мікориза є дуже чутливою до нестачі вологи. Тому варто завжди підтримувати оптимальну вологість ґрунту чи субстрату для нормального росту та отримання гарних врожаїв. Проте перезволоження також негативно впливає на рослини, тому поливи краще проводити меншими дозами, але регулярно.

Підживлення лохини: коли? чим?

Зважаючи на походження та будову кореневої системи, лохина не потребує великих доз добрив, але вона дуже чутлива до форм мінерального добрив. Наприклад, лохина «полюбляє» амонійну форму азоту, нітратна теж може засвоюватися, але оптимальною буде амонійна. Не варто вносити великі дози азоту, особливо у другій половині вегетації, оскільки це негативно позначиться на якості та транспортабельності ягоди, та може призвести до затягування вегетації та зниження морозостійкості рослин.

Для лохини, що вирощується на ґрунті (субстраті) з великим вмістом органічної речовини, достатньо буде 30-50 кг азоту у д.р. Це пов’язано з тим, що під час мінералізації органічної речовини вивільняється азот. На мінеральних ґрунтах та після мульчування лохини тирсою, дози азоту можуть збільшуватися до 80-100 кг,  тому що свіжа тирса навпаки потребує азоту для розкладання.

Фосфор також є дуже важливим елементом, оскільки підтримує розвиток кореневої системи, регулює енергетичний обмін в рослині та забезпечує ріст  та закладання генеративних бруньок. Лохина не потребує великих доз фосфору, але потребує регулярного підживлення даним елементом, особливо на ранніх стадіях росту та після збору врожаю для кращого визрівання пагонів та підвищення морозостійкості рослин.

Калій –  важливий для усіх ягідних культур і лохина не є винятком. Калій регулює водний баланс у рослині, підвищує кількість та якість врожаю, покращує смакові якості ягоди за рахунок збільшення цукрів. Сприяє стійкості рослин до хвороб  низьких чи високих температур. Лохина потребує регулярних підживлень калієм, особливо у період наливання та достигання ягід та після збору для підвищення зимостійкості. Так як лохина чутлива до хлору, слід використовувати безхлорні види добрив.  

Кальцій та магній – елементи, яких лохина потребує в незначних кількостях. Але вони мають регулярно вноситись під час вирощування лохини, оскільки їх дефіцит  позначається на якості та кількості урожаю. Магній  покращує фотосинтезуючу здатність листової поверхні, а кальцій покращує якісні характеристики ягід. Цікавим є те, що у перші роки інтенсивного росту та незначного плодоношення рослини ніби не потребують живлення кальцієм. Проте після  вступу плантації у повне плодоношення, підживлення кальцієм слід проводити обов’язково, оскільки з урожаєм та обрізкою пагонів з плантації виноситься значна кількість кальцію.

Потреба в мікроелементах для лохини дуже низька, але за браку мікроелементів рослини не можуть нормально розвиватися та плодоносити. Найбільше лохина потребує таких мікроелементів як Mn, Fe, B, Cu, та Zn. Дефіцит мікроелементів визначають зазвичай за зовнішньою діагностикою листя, але найточнішим буде визначення за допомогою проведення аналізу листя. Дефіцит мікроелементів можна швидко подолати завдяки листовим підживленням відповідними добривами, найкраще використовувати хелатні форми добрив, які швидко засвоюються рослинами.

Стосовно форми добрив – можна вносити як гранульовані добрива, наприклад такі як сульфат амонію, карбамід, суперфосфат, так і водорозчинні добрива за допомогою фертигації через систему зрошення. Фертигація – один з оптимальних варіантів живлення для лохини, так як дозволяє проводити не лише постачання води до коренів, а також забезпечити  точне та систематичне живлення рослин усіма елементами живлення. Для фертигації підійдуть як прості солі, так і готові комплексні добрива з вмістом мікроелементів, які слід вносити відповідно до фази росту та розвитку рослин.

Коротко підсумовуючи можемо сказати, що для лохини найкращими добривами будуть сульфати (амонію, калію, магнію), карбамід, суперфосфат, монокалійфосфат та комплексні водорозчинні добрива.

MAKOSH – інвестиційне живлення рослин! Ми примножуємо ваші врожаї, а значить і прибутки.