Стратегія підживлення озимих культур азотними добривами

У сьогоднішній статті ми розглянемо, як правильно забезпечити азотне живлення озимих культур і чому важливо дотримуватись певної стратегії.

Мінеральні добрива є одним із ключових факторів, що впливають на врожайність озимини. Часто стан посівів після зими залежить від ступеня пошкоджень, спричинених несприятливими осінньо-зимовими погодними умовами, або від недотримання оптимальних строків посіву.

Для збереження та покращення якості ґрунтів, а також отримання високих і стабільних врожаїв, необхідно проводити ретельну діагностику полів після зими. Це дозволяє оцінити стан посівів та визначити їх потребу в азотних добривах. Правильна діагностика дає змогу ефективно спланувати ранньовесняне підживлення, забезпечити рослини необхідними поживними речовинами та підвищити ефективність використання азоту.

Азот є найважливішим елементом живлення, що впливає на розвиток рослин, утворення білків і формування врожаю. Однак його застосування потребує ретельного планування, щоб уникнути втрат, мінімізувати негативний вплив на довкілля та уникнути економічних збитків.

Переваги правильної стратегії підживлення:

• ефективне використання азоту: зменшення втрат через вимивання або випаровування;

• підвищення врожайності: забезпечення рослин необхідним живленням у критичні періоди розвитку та зменшення ризику втрат азоту;

• поліпшення якості зерна: підвищення вмісту білка та клейковини;

• економічна вигода: оптимізація витрат на добрива та підвищення рентабельності виробництва;

• весняне підживлення озимини по мерзлоталому ґрунту забезпечує збільшення врожайності.

Необхідність у підгодівлі пояснюється тим, що рослини не завжди входять в зиму розкущені. Крім того, у зимовий період посіви часто піддаються вимерзанню та отримують різний ступінь ушкоджень через тривале коливання середньодобової температури в межах від 0℃ до -2℃.

Основні принципи та особливості внесення

1. Перш за все, необхідно враховувати результати агрохімічного аналізу ґрунту, біологічний потенціал сорту та погодні умови.

2. Важливо дотримуватись балансу між забезпеченням рослин достатньою кількістю азоту та мінімізацією його втрат через вимивання або викиди в атмосферу.

3. Азот завжди вносять у кілька прийомів, залежно від фаз розвитку рослин, ґрунтових умов і погодних прогнозів.

4. Враховувати форми азоту та швидкість дії різних форм азоту, які краще підходять для конкретних умов: сульфат амонію, аміачна селітра, КАС (карбамідно-аміачна суміш) або карбамід.

5. У посушливих регіонах рекомендується використовувати рідкі форми азоту, які краще проникають у ґрунт.

6. Температурний режим також має велике значення. Не варто вносити карбамід та КАС при температурі вище 20℃, щоб уникнути втрат азоту у вигляді аміаку.

7. Позакореневе підживлення ефективне у разі обмеженого поглинання азоту кореневою системою.

Загальна потреба в азоті розраховується згідно з плановою врожайністю, запасами мінерального азоту в ґрунті та визначається за формулою:

Етапи підживлення азотом

Оскільки взимку значна частина корисних речовин вимивається в глибокі шари землі, внесення добрив виконується в кілька прийомів впродовж усього періоду вегетації.

Перше ранньовесняне підживлення озимини азотом проводиться по мерзлоталому ґрунту для забезпечення збільшення врожайності. Доза азоту для першого підживлення залежить від двох чинників: стану посівів і часу відновлення весняної вегетації. На добре розвинених посівах рекомендується вносити 30-50% від загальної норми азоту. Ми повинні забезпечити відновлення вегетації після зими для активізації росту кореневої системи та формування потужного кущення. Потрібно уникати надмірного внесення азоту, щоб не спричинити витягування рослин. Зазвичай використовують форми добрив, які швидко засвоюються рослинами в прохолодних умовах, типу аміачної селітри, КАСу або ж сульфат амонію.

Найбільш сприятливі умови для другого внесення азотних добрив складаються в період відновлення вегетації для кращого формування стебел та нарощення вегетативної маси. Підживлення проводять двома способами: врозкид та безпосередньо в ґрунт (методом Бузницького). Удобрювати ґрунт необхідно після настання його фізичної стиглості, щоб уникнути налипання на робочі агрегати. Кількість внесеного добрива на цьому етапі становить близько 30-40% від загальної норми.  Великою перевагою буде внесення рядковою сівалкою, адже ми зруйнуємо ґрунтову кірку та покращимо повітропроникність, завдяки чому покращимо розвиток рослин.

Третє позакореневе підживлення проводиться для підвищення якості зерна (вмісту білка та клейковини). Для забезпечення зерна корисними речовинами, що виробляється в процесі фотосинтезу, нам потрібне здорове зелене листя. Для цього рослини повинні отримувати всі мікро- та макроелементи. Потребу в азотних добривах визначають візуально по листовій діагностиці, й зазвичай доза сягатиме 10-20% від загальної норми протягом сезону. Для підгодівлі по листу карбамідом його слід використовувати в одній баковій суміші з сульфатом магнію для кращого засвоєння.